Відгук про працедавця Макса (будівництво, Гданськ — Картузи)
В пошуках стабільної та чесної роботи занесло мене до Макса. Ми зв'язалися й умовилися на зустріч у Гданську, де на той час був його об'єкт. При зустрічі ми поговорили чисто по-людськи, і мені здалося, що ця людина є не такою вже й поганою. Він розповів мені про труднощі працедавця, а я йому — про свої життєві складнощі та необхідність утримувати сім'ю, як главі родини.
Ми умовилися, що я пройду медогляд і що я сам маю зайти в ужонд, аби влаштуватися до нього на роботу. Він викликав таксі й дав гроші на нього, а також гроші на медкомісію. Приїхавши в Картузи з Гданська (а це 37 км в один бік), я пішов до ужонду, де спочатку не розумів, куди і як іти. Зустрівши якусь людину, потрапив до кабінету працівників, які цими справами займаються. Там вони подивилися на мене як на ідіота й сказали, що я не можу самостійно влаштуватися на роботу — мене має оформлювати саме роботодавець. Я подзвонив до Макса, на що він почав нервувати й буквально плюватися на мене слиною від люті.
Потім я вбив у гугл-карту медичний заклад у Картузах і чекав там три з половиною години. Після цього підійшов до рецепції, заповнив анкету, і виявилося, що вони не можуть прийняти мій документ через помилку в цифрах на печатці. Я знову подзвонив до Макса. Він сказав, що щось придумає, і за 15 хвилин передзвонив та повідомив, що до мене за 5 хвилин підійде дівчина й допоможе. Я повернувся до рецепції й пояснив, що має прийти дівчина на допомогу. Прочекав пів години, знову подзвонив до Макса і сказав, що її немає. Він наїхав на мене й видав, що вона «не дівчина на побігеньках», хоча раніше сам казав, що вона повинна підійти. З горем пополам усе ж вдалося зробити.
Але виявилося, що звідти повернутися до Гданська на автобусі неможливо, хоча він запевняв, що автобуси ходять. Таксі їхати не хотіло, та й коштує воно з Картузів до Гданська 140 злотих. Довелося їхати на поїзді, хоча я ніколи раніше не їздив ним у Польщі. Весь час, коли я його про щось питав, він відповідав психуючи й ричав, як на тварину. Також, перед тим як іти на те саме баданіє (медогляд), він дуже занервував, коли почув, що я зібрався йти підсобником на будову, не будучи висотником (хоча це було відомо від початку).
На наступний день я приніс йому папір з медкомісії, він сказав, що завтра на роботу. Але приїхавши додому, я отримав звістку: «Сорі, але нічого не вийде з роботою, вибач, шукай щось друге». На питання, в чому справа, отримав відповідь: «Для тебе бадання було тяжко пройти, що вже говорити про роботу. Шукай щось легше».
Я йому відповів: «Важко воно було через те, що ти промахнувся з документами, і я чекав там як лох більше 4 годин. Я ж тобі по-людськи казав, що в мене сім'я. Я втратив час даремно!! Бажаю всього хорошого, не обманюй людей, прошу тебе! 👋👋👋».
P.S. Додам від себе: заради цієї вакансії я звільнився з попередньої роботи. Ми умовилися з ним на зарплату в 6 000 злотих на місяць, і я навіть не питав, скільки годин і днів на тиждень треба працювати, бо робота була потрібна дуже терміново. Але це ж «наші»... Це українці.
